Після зачистки села, пересуваємося від хати до хати. В одному з підвалів – дід. Виводимо його: “Зброя є? – Нема. – Точно? – Ну, кулемет є…”

Після зачистки села, пересуваємося від хати до хати, заглядаємо всюди, де тільки встигаємо, в одному з підвалів – дід. Виводимо його.

– Зброя є?
– Нема.
– Точно?
– Ну, кулемет є.
– Показуйте.

Біля хати, на дерев‘яній лаві лежить танковий кулемет, знятий з руцкого танку. Ствол кривий і поплавлений, до бою він вже непридатний.

– Дідо нащо вам кулемет? Нащо ви цого приперли? Він жеш поламаний.
– Та просто. На мєталолом здам.
– Блять, вам в могилу через пару днів, спину б поберегли, він жеш тяжкий. Ще що є.
– Та так, по мєлочі.
– Показуй.

Веде в сарай. Там, в стогу сіна: снаряди й пороха на РПГ, декілька Ф-1, РГД штук п‘ять, патрони, два поплавлених автомати, напевно, теж з горявого танку спиздив.

– Нафігаааааа це все вааам???
– Та просто всі таскали, а мені шо, я теж таскав, ну, забирайте, якщо вам треба.
– Більше ніц нема?
– Та нема, хлопці, все віддаю ж.

Звісно ж, забрали. Пройшов місяць, йду через село, зустрічаю його підбуханого.

– Здоров, діду.
– Здоров. Вам автомат треба? Люди ви хароші, можу подаріть за пачку цигарок.

(Ідем до нього в хату, дістає з-під ліжка трофейний, новенький АК-12 та декілька РГД). Господи, що з нашими людоньками не так? – Сергій Гнезділов